Рецензія (Ф.Кафка "Вирок")

Чи бачили ви коли-небудь сни? Чи бачили ви коли-небудь сни, від котрих страх поселяється у думках і кожен подих судомить у грудях? Чи бачили ви сни, що змушують страждати кожну мить, але у яких криється відповідь на найпотаємніше запитання?

А тепер уявіть що ваше життя не є нічим іншим ніж сон. Сон, що промайнув як миттєвість у чужій свідомості, але вам випало найцікавіше. Центральна роль, сценарій не вивчено,  у останній момент змінено виконавчий варіант.

Приблизно таким постають  перед нашою уявою оповідання Франца Кафки. Видатний майстер жахаючої реалістичності. Король нічних марень, сновидінь раніше бачених або ж ніколи. Провідник у туманній реальності, завсідник простору несвідомого й хибкого. Мало хто із тогочасних  авторів міг прийняти неординарність творчості письменника, побачити те потаємне, що вміщує у собі повсякденна реальність. У широких колах читачів великого зацікавлення та уваги до  його творчості помітно не було.  Можливо багато хто був просто не готовий до цієї літератури, можливо сам автор був лише передвісником нового часу, можливо воєнна  епоха надавала читачам удосталь тих гострих та гнітючих емоцій що здатні пробудити твори Ф. Кафки у пересічного читача. Достеменно цього уже не дізнатися. Чинників об’єктивних та не дуже було багато. У паперовому варіанті, більша половина творів та літературних доробків письменника побачила світ та відчула на собі погляд читача лише після смерті першого. У цей перелік увійшла і новела «Вирок».

Переповідати зміст твору, або ж намагатися інтерпретувати, чим власне передчасно нав’язати певне суб’єктивне сприйняття є марною справою. Перебуваючи у площині несвідомого, вимірі де викривлені усі можливі закони сприйняття, кожен може та має отримати своє власне, нічим та ніким не заплямоване задоволення від прочитання. Нехай не вводить у оману відсутність фоліантності витвору, кожне слово та кожна сторінка є вартісною.

Вдало передана атмосфера, рутинна ситуація, від якої аж ніяк не очікуєш кульмінації менш ніж за двохсоту сторінку. Емоції та враження.

«Вирок» із розділу творів, що не викривають усіх таємниць наприкінці, тут є над чим подумати та співставити, а як наслідок просто так не забути. Відчуття нереальності, абсурдності усіх відчуттів – післясмак, що варіюється від читача до читача. Кожне прочитання щоразу нове та неповторне. І якщо ставити книгу на книжкову полицю, то лише у передній ряд.